===========СТАЛКЕР-ЗОНА ОТЧУЖДЕНИЯ===========
Блокировка:
Нет ограничений
Верификация:
Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте
Видимость
открытое
Популярность:
У сообщества нет огня Прометея
Домен:
club27849067
![GNU Linux. У 1983 році Річард Столмен заснував проект GNU з метою створення повноцінної Unix-подібної операційної системи і наповнення її повністю відкритим програмним забезпеченням. На самому початку 1990-х проект зібрав майже усі необхідні компоненти цієї системи: бібліотеки, компілятори, текстові редактори, командну оболонку Unix , за винятком основного компоненту — ядра. У 1990 році проект почав розробку ядра GNU Hurd на основі мікроядра Mach, однак робота розпочалася із серйозними перешкодами і просувалася досить повільно.
Тим часом, у 1991 фінський студент Університету Гельсінкі, Лінус Торвальдс як своє хобі розпочав розробку іншого ядра. Спершу Торвальдс використовував на своєму комп'ютері Minix спрощену Unix-подібну операційну систему, розроблену Ендрю Тененбаумом з метою використання у навчальних цілях. Однак, Таненбаум не дозволив іншим розширювати його операційну систему, що спонукало Торвальдса створити заміну для Minix.
Спершу Торвальдс назвав своє ядро «Freax», що є схрещенням слів «free» та «freek», плюс додання літери «Х», котра часто використовується у іменах Unix-подібних операційних систем. Назву «Linux» придумав Арі Лемке, котрий на той час адміністрував FTP-сервер мережі фінських університетів, віддав назву «Linux» мережі, з якої проект Торвальдса був уперше доступний для завантаження.
Графічна історія Unix систем. Лінукс є Unix-подібною операційною системою, однак її код не було запозичено з оригінальної Unix
На початку для налаштування та встановлення Лінукс був потрібен комп'ютер під керівництвом Minix. Перші версії Лінукса також вимагали наявності на твердому диску іншої операційної системи для здійснення завантаження, але пізніше з'явилися незалежні завантажувачі на кшталт LILO. Лінукс швидко перевершив Minix у функціональності; Торвальдс та інші ранні розробники ядра адаптували свою роботу для компонентів GNU та користувацького програмного забезпечення задля створення завершеної, повнофункціональної, вільної операційної системи.
Сьогодні Торвальдс продовжує координувати процес розробки ядра, у той час, як інші підсистеми, як то компоненти GNU продовжують розвиватися окремо (розвиток ядра Лінукс не є частиною проекту GNU). Інші спільноти і компанії комбінують і поширюють усі ці компоненти із додатковим прикладним програмним забезпеченням у вигляді дистрибутивів Лінукс.
Лінукс та Проект GNU[ред. • ред. код]
Річард Столмен, засновник проекту GNU
Метою проекту GNU є створення Unix-сумісної операційної системи, що складається цілковито з вільного програмного забезпечення, і найуніверсальніші дистрибутиви Лінукс залежать від бібліотек GNU та програмного інструментарію написаного у межах даного проекту. Free Software Foundation розглядає усі ці дистрибутиви Лінукс, як «варіанти» системи GNU, і просить, щоб усі ці операційні системи відносили до GNU/Linux або Лінукс систем на основі GNU. Хоча деякі дистрибутиви, наприклад Debian GNU/Linux, використовують таку назву, її використання за межами спільноти ентузіастів є дещо обмеженим, і Лінус Торвальдс назвав даний заклик FSF «просто смішним». Однією з причин використання простішої назви (Лінукс) є те, що відмінності між ядром операційної системи та її дистрибутивом заплутують новачків.
Судовий процес зі SCO[ред. • ред. код]
Докладніше: Конфлікт SCO—Linux
У березні 2003 року SCO Group розпочала судовий процес проти IBM, стверджуючи, що IBM додала до ядра Лінукс код, авторські права на який належать SCO Group, і порушила таким чином умови ліцензії на використання Unix. Додатково, SCO надіслала лист декільком великим компаніям із попередженням, що використання ними Лінукс без відповідної ліцензії SCO може стати причиною судового переслідування. Цей лист став наслідком появи припущення про можливість появи судових позовів проти рядових користувачів Лінукс. Ця дискусія втягнула у судовий процес AutoZone та Red Hat. Питання про те, чи дійсно SCO володіє авторським правом на Unix є спірним.](https://sun9-76.userapi.com/s/v1/if2/YHC-JkjX_SlTIYSYvyOQePHQmhsW11diDDtxkTq76r4hIaD0XwFoIcp92ZnTtgwV4cku8Hsd81ntxmJqrNXOxLaC.jpg?quality=96&crop=173,48,224,224&as=32x32,48x48,72x72,108x108,160x160&ava=1&cs=480x480 "GNU Linux. У 1983 році Річард Столмен заснував проект GNU з метою створення повноцінної Unix-подібної операційної системи і наповнення її повністю відкритим програмним забезпеченням. На самому початку 1990-х проект зібрав майже усі необхідні компоненти цієї системи: бібліотеки, компілятори, текстові редактори, командну оболонку Unix , за винятком основного компоненту — ядра. У 1990 році проект почав розробку ядра GNU Hurd на основі мікроядра Mach, однак робота розпочалася із серйозними перешкодами і просувалася досить повільно.
Тим часом, у 1991 фінський студент Університету Гельсінкі, Лінус Торвальдс як своє хобі розпочав розробку іншого ядра. Спершу Торвальдс використовував на своєму комп'ютері Minix спрощену Unix-подібну операційну систему, розроблену Ендрю Тененбаумом з метою використання у навчальних цілях. Однак, Таненбаум не дозволив іншим розширювати його операційну систему, що спонукало Торвальдса створити заміну для Minix.
Спершу Торвальдс назвав своє ядро «Freax», що є схрещенням слів «free» та «freek», плюс додання літери «Х», котра часто використовується у іменах Unix-подібних операційних систем. Назву «Linux» придумав Арі Лемке, котрий на той час адміністрував FTP-сервер мережі фінських університетів, віддав назву «Linux» мережі, з якої проект Торвальдса був уперше доступний для завантаження.
Графічна історія Unix систем. Лінукс є Unix-подібною операційною системою, однак її код не було запозичено з оригінальної Unix
На початку для налаштування та встановлення Лінукс був потрібен комп'ютер під керівництвом Minix. Перші версії Лінукса також вимагали наявності на твердому диску іншої операційної системи для здійснення завантаження, але пізніше з'явилися незалежні завантажувачі на кшталт LILO. Лінукс швидко перевершив Minix у функціональності; Торвальдс та інші ранні розробники ядра адаптували свою роботу для компонентів GNU та користувацького програмного забезпечення задля створення завершеної, повнофункціональної, вільної операційної системи.
Сьогодні Торвальдс продовжує координувати процес розробки ядра, у той час, як інші підсистеми, як то компоненти GNU продовжують розвиватися окремо (розвиток ядра Лінукс не є частиною проекту GNU). Інші спільноти і компанії комбінують і поширюють усі ці компоненти із додатковим прикладним програмним забезпеченням у вигляді дистрибутивів Лінукс.
Лінукс та Проект GNU[ред. • ред. код]
Річард Столмен, засновник проекту GNU
Метою проекту GNU є створення Unix-сумісної операційної системи, що складається цілковито з вільного програмного забезпечення, і найуніверсальніші дистрибутиви Лінукс залежать від бібліотек GNU та програмного інструментарію написаного у межах даного проекту. Free Software Foundation розглядає усі ці дистрибутиви Лінукс, як «варіанти» системи GNU, і просить, щоб усі ці операційні системи відносили до GNU/Linux або Лінукс систем на основі GNU. Хоча деякі дистрибутиви, наприклад Debian GNU/Linux, використовують таку назву, її використання за межами спільноти ентузіастів є дещо обмеженим, і Лінус Торвальдс назвав даний заклик FSF «просто смішним». Однією з причин використання простішої назви (Лінукс) є те, що відмінності між ядром операційної системи та її дистрибутивом заплутують новачків.
Судовий процес зі SCO[ред. • ред. код]
Докладніше: Конфлікт SCO—Linux
У березні 2003 року SCO Group розпочала судовий процес проти IBM, стверджуючи, що IBM додала до ядра Лінукс код, авторські права на який належать SCO Group, і порушила таким чином умови ліцензії на використання Unix. Додатково, SCO надіслала лист декільком великим компаніям із попередженням, що використання ними Лінукс без відповідної ліцензії SCO може стати причиною судового переслідування. Цей лист став наслідком появи припущення про можливість появи судових позовів проти рядових користувачів Лінукс. Ця дискусія втягнула у судовий процес AutoZone та Red Hat. Питання про те, чи дійсно SCO володіє авторським правом на Unix є спірним.")
![Моє мальовниче село Зарубинці!!!!!!!!. Засноване 1582
Населення 653
Територія 1.823 км²
Густота населення 358.2 осіб/км²
Поштовий індекс 47343
Телефонний код +380 3550Географічні координати 49°41′31″ пн. ш. 25°41′26″ сх. д. (G)Координати: 49°41′31″ пн. ш. 25°41′26″ сх. д. (G)
На сході знаходиться гора Козацький горб
В 1648 Зарубинці від кн. Вишневецького, тримав в державі Самійло Твардовський - відомий поет ,твори якого були взяті Самійлом Величком в літопис.Під час облоги Збаражу в 1649 помістя Твардовського було спалене,він згадує про ці події в своєму творі Wojna domowa z Kozaki і Tatary…
1890 -75 оселі (дими),485 мешканців.В поселені є церква св. Івана та винокурня.
Діяли товариства «Просвіта», «Луг», «Відродження».
1960 в Зарубинцях внаслідок пожежі згоріло 6 будинків.
[ред.]
Пам'ятки
Є церква святого Івана Богослова (1905; кам.), «фігура».
[ред.]
Пам'ятники
Встановлено пам'ятні знаки на честь скасування панщини та воякам УПА, полеглим у серпні 1946 (2001), насипана символічна могила односельцям, загиблим у німецько-рад війні, та Борцям за волю України (1993).
[ред.]
Соціальна сфера
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступеня, клуб, бібліотека, ФАП, спиртовий завод, ВАТ «Зоря».
[ред.]
Персоналії
У Зарубинцях народилися:
правник, громадський діяч А. Горбачевський
біохімік, гігієніст, епідеміолог, академік, 1-й міністр охорони здоров'я в Австро-Угорській імперії І. Горбачевський
священик, редактор, громадський діяч, літератор о. Г. Грушка.](https://sun9-28.userapi.com/s/v1/if2/UMphuGVI-dD1WoaaJFtQn1neTVOwBAtsdyI-Qe1091zqnxQiU8emvfzKk1Pq_8thBLL6KOw-hINcQAsjKuBL_k3d.jpg?quality=96&crop=544,168,630,630&as=32x32,48x48,72x72,108x108,160x160,240x240,360x360,480x480,540x540&ava=1&cs=480x480 "Моє мальовниче село Зарубинці!!!!!!!!. Засноване 1582
Населення 653
Територія 1.823 км²
Густота населення 358.2 осіб/км²
Поштовий індекс 47343
Телефонний код +380 3550Географічні координати 49°41′31″ пн. ш. 25°41′26″ сх. д. (G)Координати: 49°41′31″ пн. ш. 25°41′26″ сх. д. (G)
На сході знаходиться гора Козацький горб
В 1648 Зарубинці від кн. Вишневецького, тримав в державі Самійло Твардовський - відомий поет ,твори якого були взяті Самійлом Величком в літопис.Під час облоги Збаражу в 1649 помістя Твардовського було спалене,він згадує про ці події в своєму творі Wojna domowa z Kozaki і Tatary…
1890 -75 оселі (дими),485 мешканців.В поселені є церква св. Івана та винокурня.
Діяли товариства «Просвіта», «Луг», «Відродження».
1960 в Зарубинцях внаслідок пожежі згоріло 6 будинків.
[ред.]
Пам'ятки
Є церква святого Івана Богослова (1905; кам.), «фігура».
[ред.]
Пам'ятники
Встановлено пам'ятні знаки на честь скасування панщини та воякам УПА, полеглим у серпні 1946 (2001), насипана символічна могила односельцям, загиблим у німецько-рад війні, та Борцям за волю України (1993).
[ред.]
Соціальна сфера
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступеня, клуб, бібліотека, ФАП, спиртовий завод, ВАТ «Зоря».
[ред.]
Персоналії
У Зарубинцях народилися:
правник, громадський діяч А. Горбачевський
біохімік, гігієніст, епідеміолог, академік, 1-й міністр охорони здоров'я в Австро-Угорській імперії І. Горбачевський
священик, редактор, громадський діяч, літератор о. Г. Грушка.")