Описание
Країна Україна
Область Дніпропетровська
Район/міськрада Васильківський
Рада Васильківська селищна рада
Код КОАТУУ 1220755107
Картка на сайті ВР Манвелівка
Основні дані
Населення 912
Поштовий індекс 52601
Телефонний код +380 5639
Географічні дані
Географічні координати 48°13′25″ пн. ш. 35°52′22″ сх. д.
Відстань до обласного центру 70 км
Відстань до районного центру 11 км
Найближча залізнична станція Письменне
Відстань до залізничної станції 5 км
На північній стороні східного ставка сучасного села Манвелівка в першій половині 19 ст. був маєток пана Дмитренка, на південній стороні цього ставка жили його кріпаки в селі, яке називалося Дмитрівка. Поміщик займався землеробством, скотарством. На пасовиськах випасались великі отари овець. На початку 80-х років Дмитренко помер, а його дружина в 1874 році продала маєток князю Манвелову. Недовго господарював князь Манвелов на цій землі. У 1880 році свій маєток і землю він продав німцям-колоністам. Західніше від маєтку німці стали будувати село, яке простяглося з півночі на південь. Це село вони назвали Манвелівкою.
За 20 років німці-колонізатори розбагатіли і в 1900 році викупили за великі гроші садиби і землі селян села Дмитрівки. Селяни виїхали на Донбас, а їхні садиби німці зовсім зруйнували. Німці-колоністи самі не працювали, а наймали селян з сусідніх сіл. Найбагатшими німцями-колоністами були Майєр Федір Федорович та Кербиш Федір Федорович. Займались вони хліборобством та скотарством. Сіяли озиму, пшеницю, ячмінь, багато сіяли кукурудзи. Кожний німець тримав у себе 6-8 сімей наймитів. Для кожної сім’ї будували будинки, сараї. Майєр та Кербиш мали цегельню, виробляли двигуни, вулиця з обох сторін була обгороджена цегляною огорожею, прокладена була цегельна доріжка, що тяглася через все село. В селі була бакалійна лавка, в якій торгував Кауст. В Манвелівці була початкова школа, в якій в неділю правила лютеранська церква. На території села Манвелівка німці-колоністи господарювали до 1929 року. У 1929 році всіх їх вивезли в Сибір, а в селі створили сойовий радгосп, який мав 2250 га орної землі, 4 трактори, 3 комбайни, 170 голів коней, 100 голів корів. Першим директором радгоспу був т. Гальперін. На збирання врожаю запрошувались люди з сусідніх колгоспів. Слід відзначити, що історія села досліджена досить слабо, даних про цей період розвитку села залишилось небагато, бо корінних жителів не залишилося зовсім. У 1930 році сойовий радгосп реорганізовано в свинорадгосп імені С.В. Косіора, а в 1938 році, після репресування Косіора, радгоспу присвоїли №626 – порядковий номер радгоспів по Міністерству. У 1932-34роках при радгоспі був радгосп по підготовці молодших спеціалістів для тваринних ферм. При політвідділі радгоспу видавалася багатотиражна газета «Ударник», першим редактором був Гомтар Ю.В. Начальник політвідділу Голодко І.П. в 1935 році був висунутий на посаду другого секретаря. ЦК Компартії Киргизії, там в 1937 році був репресований. Колишній головний агроном Битік С.С. (1935-1937) був Героєм Соціалістичної Праці і працював в Волгоградській області. Радгосп «626» знаходиться на території Васильківського району Дніпропетровської області. Центр, селище Васильківка, межує безпосередньо з землекористуванням радгоспу. Центральна садиба радгоспу с. Манвелівка знаходиться на віддалі 10 км на захід від райцентру і на віддалі 8 км від залізничної станції Письменне Придніпровської залізниці. Центральна садиба радгоспу знаходиться на першому відділку, в села Манвелівці. Напрямок радгоспу – тваринництво. Грунти чорноземні, рельєф місцевості хвилястий, пересічений балками. Напрямок стоку балок з заходу на схід, в сторону річки Вовчі. Зв’язок центральної садиби з садибами відділків, райцентром, станцією Письменне здійснюється по ґрунтово-профіліровочним дорогам. Енергопостачання здійснюється від високовольтної державної лін
