Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте
Видимость
открытое
Популярность:
У сообщества нет огня Прометея
Домен:
charizzma
Описание
Группа #Харизма создана в 2004 г. Основатели: гитарист Лео Фомин (#группаМастер) и ex-продюсер коллектива, рок-поэт- Александр Елин (#группаАрия, #группаМастер), а также 1м вокалистом группы стал Деймон Авраменко, который и спел первые 3 альбома Харизмы (впоследствии он ушел в группу Круиз).
Стиль собственной музыки участники определяют как "Melodic Power Metal" в лучших традициях европейской тяжёлой сцены, направленность текстов — героика, баллады, сражения, вехи истории, фэнтези и приключения. С 2017 года группа активно сотрудничает с поэтом и продюсером Павлом Алиевым.
Участники группы ранее играли в известных всему тяжёлому сообществу командах: #Мастер, #Валькирия, #Archontes, #Ольви, #AridaVortex, #Эпидемия («Эльфийская Рукопись»),
#Август и др. 🎼 Дискография:
🎵 Студийные альбомы:
2005 г. — «Источник силы»
2007 г. — «Харизма II»
2011 г. — «Сила и вера»
2017 г. — «Бьёмся за небо»
2020 г. — «Делай Рок!»
🎵 Макси-синглы:
2010 г. — «Отключись от Сети»
2013 г. — «Братья, в бой!»
2015 г. — «Знаки судьбы»
2018 г. — «Стражи границ»
🎵 Синглы:
2020 г. — «Делай Рок!» (all rock stars version)
2021 г. — «Переверни страницу» (Blind Guardian cover)
2021 г. — «Бледный бог»
2022 г. — «Варяги»
2022 г. — «В сердце пламя» (Hammerfall cover)
2023 г. — «Один на один» (tribute to Артерия)
🎵 Трибьюты:
2015 г. — «A Tribute to ХАРИЗМА: The X Anniversary»
Музыканты группы:
🎸 [id922190|Леонид Фомин] — лидер-гитара, автор музыки
🎤 [id2322920|Андрей Лобашёв] — вокал
🎸 [id155077571|Александр Козарез] — бас-гитара
🥁 [id216677761|Роман Кошелев] — ударные
🎸 [id7179496|Александр Цыплин] — гитара
Администрация группы:
✉ [id4266517|Наталья Козарез] — концертный администратор
✉ [id4688923|Павел Алиев] — продюсер, автор текстов
🎛 [id812139291|Василий Курбатов] — звукоинженер
![<<<>>>Я 100% українець(українка)<<<>>>. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. Починається від праслов’ян. мовної єдності (до 6 ст. н. е.). Прабатьківщину слов’ян досі з цілковитою точністю не визначено, але археол. та лінгв. дані свідчать про те, що вона, вірогідно, займала простори Сх. Європи від Вісли і Одера до Дніпра. зберігається дзвінка вимова приголосних у кінці слова і складу, розвиваються придихові звуки на початку слова перед голосними. Ці явища відображаються у текстах у вигляді типових описок. Так, уже в Добриловому євангелії 1164 трапляється написання камЂнь, ремЂнь, сЂдмь, шЂсть, пЂщь, по чужЂмь і под., тобто на місці етимологічного е виступає Ђ — літера, якою на той час позначався або дифтонг [іе], або монофтонг [і]. Це т. з. новий ять, засвідчений уперше О. Соболевським. Подовження приголосного перед Іа < ье, ие (осуження) трапляється у пам’ятках 13 — 14 ст. Перехід [л] у [в] у кінці складу, на думку О. Шахматова, відбувся не раніше 15 ст., бо тільки від цього часу укр. і білорус. грамоти фіксують написання типу Витовд зам. Витолд і под. Всі ці нові риси, що нагромаджувались у пд-зх. частині східнослов’ян. мовного масиву, дедалі більше відрізняли її від пн.-сх. і, меншою мірою, від зх. частини. Держ. кордони, що виникли в 13 ст. внаслідок нападу на Русь монг.-татар. орди, сприяли тому](https://sun9-5.userapi.com/impf/c1433/g5403946/b_7fa8f758.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72&sign=8becb21cd7b5f4b246bbaf25ce05369f&u=0zf_I4RqGsmZrX34IwRsHhjeWBLlUkLzvU4KqZc8EDY&cs=480x480 "<<<>>>Я 100% українець(українка)<<<>>>. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. Починається від праслов’ян. мовної єдності (до 6 ст. н. е.). Прабатьківщину слов’ян досі з цілковитою точністю не визначено, але археол. та лінгв. дані свідчать про те, що вона, вірогідно, займала простори Сх. Європи від Вісли і Одера до Дніпра. зберігається дзвінка вимова приголосних у кінці слова і складу, розвиваються придихові звуки на початку слова перед голосними. Ці явища відображаються у текстах у вигляді типових описок. Так, уже в Добриловому євангелії 1164 трапляється написання камЂнь, ремЂнь, сЂдмь, шЂсть, пЂщь, по чужЂмь і под., тобто на місці етимологічного е виступає Ђ — літера, якою на той час позначався або дифтонг [іе], або монофтонг [і]. Це т. з. новий ять, засвідчений уперше О. Соболевським. Подовження приголосного перед Іа < ье, ие (осуження) трапляється у пам’ятках 13 — 14 ст. Перехід [л] у [в] у кінці складу, на думку О. Шахматова, відбувся не раніше 15 ст., бо тільки від цього часу укр. і білорус. грамоти фіксують написання типу Витовд зам. Витолд і под. Всі ці нові риси, що нагромаджувались у пд-зх. частині східнослов’ян. мовного масиву, дедалі більше відрізняли її від пн.-сх. і, меншою мірою, від зх. частини. Держ. кордони, що виникли в 13 ст. внаслідок нападу на Русь монг.-татар. орди, сприяли тому")
